Дінка була вже немолодою собакою. Іллі вона дісталася «у спадок» після смерті батьків. На час переїзду вона була вже досить дорослою і вихованою, так що багато займатися з нею не довелося – навіть у міській квартирі вона відчувала себе цілком комфортно.
Набагато складніше для Дінки проходив процес прийняття нового господаря. Здавалося, собака не може зрозуміти, чому її забрали від колишніх господарів і забрали кудись. Спочатку вона навіть підвивала ночами. Але потім звикла, тим більше що Ілля не був для неї чужою людиною, вона його знала з тих самих пір, як сама була щеням, а він закінчував старшу школу.
Чим старше ставала Дінка, тим більше їй потрібно було ласки. Варто було Іллі присісти на диван, як собачка влаштовувалася поруч і вкладала свою важку голову йому на коліна. У таких випадках господар починав чесати їй за вушком — і здавалося, що в усьому світі немає істоти щасливіше, ніж Дінка.
Однак того ранку Іллі було не до ніжностей. У нього була запланована важлива зустріч — а він проспав! Власне, розбудила його все та ж Дінка, яка не могла зрозуміти, чому її не ведуть вигуляти.
Нашвидку погулявши в собакою і випивши пару ковтків кави, Ілля почав збиратися. Дінка весь цей час ходила за ним хвостиком. На жаль, господар був роздратований і не приділяв їй ніякої уваги. А коли собака тикнулася йому в долоню носом, і зовсім вийшов з себе.
- Відчепись! І так через тебе довелося костюм зайвий раз чистити. Ходиш, тільки шерсть свою розкидуєш! Пішла звідси! — накричав на нещасну собаку Ілля.
І Дінка дійсно стиснула вуха і покірно відійшла в дальню кімнату. Тільки проводила сумним поглядом кохану людину, коли він закривав за собою двері.
На зустріч Ілля все-таки встиг. І переговори пройшли навіть успішніше, ніж він припускав. Проте, щось лежало каменем на серці запального юнака. Він ніяк не міг зосередитися на документах.
«Цікаво, а скільки Дінці залишилося? — прийшла в голову неприємна думка. — Начебто, зі здоров’ям у неї все в порядку. Але в такому віці ні від чого вже зарікатися не можна. Даремно я на неї накричав. Тепер сидить одна вдома, засмучена». — міркував господар.
А потім пішли спогади про те, як Ілля їхав з рідного дому в університет. Як Дінка завжди раділа під час його рідкісних приїздів. Як вона в підсумку опинилася у нього вдома.
«У неї ж нікого не залишилося, крім мене, — розмірковував Ілля. — А я так по-свинськи себе веду. Що, у мене руки б відсохли трохи її погладити зранку? Образилася тепер Діночка. Напевно образилася». — продовжував себе картати хлопець.
Загалом, робота в той день у Іллі якось не йшла — всі думки були про інше. Не дивно, що відразу після закінчення робочого дня Ілля миттю поїхав додому, навіть в магазин вирішив не заїжджати.
А під дверима його вже чекала Дінка. Собака відразу кинулася до господаря, закинула передні лапи на груди, норовила лизнути. Зрозуміло, про образу Ілля сам собі придумав — Дінка вже давно забула ранкове непорозуміння. Від такої реакції молодий чоловік мало не розплакався — і тут же почав гладити свою улюбленицю.
Увечері вони погуляли довше звичайного. А після вечері собака зайняла звичну позицію на дивані, поклавши морду на коліна Іллі. А той гладив її по голові — і був щасливий майже так само, як його вихованка …
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Окружив Степана целой стаей, волки уже готовились смаковать, но тут появился ОН с женой
По матеріалах: vranya.net
]]>Героями нашої розповіді є Том і його маленька дочка Енні. Їй було 5 років, і вона вже ходила в школу. Якось Том став помічати, що його донечка кудись увечері стала пропадати. Як правило, це траплялося між 7 і 8 годинами вечора, хоча в цей час вона зазвичай гралася в саду. Батько занепокоївся і вирішив дізнатися у дочки, що ж відбувається. Але на його питання Енні відповідала лише мовчанням …
Лишень одного разу вона сказала, що так потрібно. Дівчинка продовжувала ходити кудись щовечора. Тому Тому нічого не залишалося, як самому з’ясувати правду … Дивіться нашу чергову захоплюючу історію і дивуйтеся разом з нами!
]]>