інфаркт легень

Інфаркт легень — це захворювання, при якому ділянку легеневої паренхіми патологічно змінюється через гострий раптового порушення кровообігу (тромбозу або емболії артеріального судини, який живить даний сегмент). Внаслідок порушення припливу крові в легкому утворюється ділянка некрозу, а в подальшому відбувається ураження прилеглої плеври і приєднання інфекції.

Основні причини

До групи ризику по розвитку легеневого інфаркту в першу чергу потрапляють люди , які страждають патологією серцево-судинної системи, так як при цьому збільшується ймовірність розвитку ускладнень тромбоемболічного характеру.

Основні причини інфаркту легень:
Інфаркт легені

• миготливі аритмії, вроджені або постінфарктний аневризми серця, зміни в клапанної системі, кардіоміопатії, інфекційний ендокардит — при цих патологіях порушується нормальна гемодинаміка (рух крові) і утворюються пристінкові тромби.
• штучні клапани в правих відділах серця (при контакті елементів крові з чужорідним матеріалом, з якого виготовлений трансплантат, підвищується ризик формування патологічних згустків).
• тромбози, тромбофлебіти і флебіти глибоких і поверхневих в ен нижніх кінцівок і органів малого тазу.
• сепсис (через потрапляння мікроорганізмів в кровоносне русло відбуваються виражені зміни в системі згортання).
• жирова емболія — ​​через великого важкого травматичного пошкодження кісткової тканини (множинні переломи) можливе попадання в кров невеликих частинок жирової тканини, які обтурують просвіт живлять судин.
• великі важкі опікові поразки шкірних покривів.
• синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання.

До факторів, які значно підвищують ризик розвитку тромбозу судин легенів, відносять:
Тромбофлебіт

• післяопераційний період після проведення масивних хірургічних втручань (кесаревого розтину, відкритих торакальних і абдомінальних операцій ), так як через тривале функціонального бездіяльності хворого можуть розвиватися виражені застійні явища у венозній системі нижніх кінцівок і підвищуватися ризик тромбозу.
• обтяженого сімейного ий анамнез по тромбоемболічним ускладнень (у кого-то з найближчих родичів були ішемічні інсульти, ТЕЛА, тромбофлебіти, гострі тромбози магістральних судин).
• тривале застосування оральних контрацептивів (змінюються реологічні властивості крові).
• хвороба Вакеза — істинна поліцитемія (неконтрольоване патологічне збільшення кількості кров’яних клітинних елементів призводить до значного збільшення в’язкості крові).
• прийом медикаментозних препаратів, які підвищують здатність крові до згортання.
• раніше перенесена спленектомія.
• гіпертензія в малому колі кровообігу.
• інсульт або інфаркт міокарда в анамнезі.
• похилий вік.
• надлишкова маса тіла.

https://youtu.be/f3xWCtDVxtM

Симптоматика

Основним клінічним проявом, який буде турбувати пацієнта при розвитку ішемії ділянки легеневої тканини, є гострий біль в грудній клітці. Так як в самій паренхімі легкого немає больових рецепторів, больовий синдром розвивається тільки після залучення в патологічний процес вісцеральної плеври, яка рясно иннервирована ноцицепторами. Саме цією особливістю пояснюється той феномен, що біль при некрозі (омертвіння) легеневої тканини виникатиме тільки через кілька днів після закупорки артеріального судини малого кола кровообігу.

Характеристика больового синдрому тромбування артерій, локалізованих в легкому:
гострий біль в легенях

• біль раптова, гостра.
• посилюється при кашлі і активному диханні.
• стан, що змушує пацієнта прийняти вимушене положення тіла (нахил тіла в хвору сторону, так як при цьому зменшується тертя уражених плевральних листків).

в деяких випадках легеневий інфаркт може симулювати напад стенокардії або інфаркт міокарда (при залученні плеврального листка в області передньої поверхні лівої легені) або «гострий» живіт (при запаленні діафрагмальноїплеври може виникати клінічна картина, схожа з перитонітом).

У більшості пацієнтів розвивається легенева кровотеча (відходження «іржавої» мокротиння або з прожи лкамі червоної крові). При масивній кровотечі з-за пошкодження великої кровоносної судини можуть розвиватися ознаки гострої крововтрати (виражена блідість шкіри і слизових оболонок, тахікардія, зниження артеріального тиску).
Мокротиння з кров’ю
У важких випадках у пацієнтів можуть розвиватися мозкові розлади (порушення свідомості, синкопальні стани, напади генералізованих судом).

При неускладненому перебігу інфаркту може з’являтися субфебрильна лихоманка (температура тіла піднімається до 37-38˚С). При приєднанні вторинної інфекції розвивається інфаркт-пневмонія, і тоді гіпертермія буде виражена сильніше (значення можуть досягати 39-40˚С).

Діагностика

Для постановки правильного діагнозу, крім ретельного фізикального обстеження хворого, буде потрібно призначення комплексу лабораторно-інструментальних досліджень.

Під час об’єктивного обстеження можуть виявлятися такі відхилення від норми:

• вкорочення перкуторного звуку (притуплення) над місцем інфаркту.
• при розвитку реактивного плевриту притуплення буде виявлятися в нижніх відділах ураженої легені, і верхня межа тупості матиме дугоподібну форму (відповідати лінії Соколова-Елліса-Дамуазо).
• аускультативно будуть прослуховуватися ослаблення або повне відсутність дихання над вогнищем інфаркту і характерний шум тертя плеври.
• у важких випадках (з порушенням кровообігу в великому колі) при пальпації живота буде виявлена ​​гепатомегалія.

П ри проведенні додаткових досліджень у визначенні діагнозу інфаркту легкого свідчитимуть такі зміни:
Підвищені лейкоцити в крові

• підвищення кількості лейкоцитарних клітин в крові.
• підвищення концентрації загального білірубіну при незмінному рівні аланінамінотрансферази і аспартатамінотрансферази.
• збільшення ферменту лактатдегідрогенази.
• зниження оксигенації артеріальної крові.
• методи візуалізації (оглядова рентгенографія, КТ, МРТ) дозволяють визначити наявність випоту в плевральній порожнині і уточнити локалізацію інфаркту, який буде виглядати, як клиновидний ділянка ущільнення легеневої паренхіми.
• на ЕКГ будуть визначатися ознаки перевантаження правих відділів серця, а також можуть бути виявлені причини, які могли призвести до розвитку емболії (аритмії, кардіоміопатії ).
• ангіопульмонографія дозволить побачити, в який артерії відбулося порушення кровотоку.

Методи терапії

Для запобігання утворення рощення розвитку больового шоку при інфаркті легкого в першу чергу необхідно провести адекватну анальгезию (використовуються ненаркотичні і наркотичні знеболюючі препарати).

Для запобігання прогресування тромбоемболічнихускладнень інфаркту слід призначити адекватну тромболітичну терапію з використанням прямих і непрямих антикоагулянтів. Недоліком цього методу є велика кількість протипоказань і ускладнень, тому антикоагулянтну лікування показано не всім.

Зменшити або повністю розчинити вже сформувався тромб при інфаркті можна тільки за допомогою фібринолітичної терапії з використанням стрептокінази або саруплази.

Для поліпшення оксигенації крові всім хворим необхідні інгаляції. При приєднанні інфекції потрібно призначення антибактеріальних препаратів широкого спектра дії.

При неефективності консервативної терапії лікар вирішує про проведення оперативного лікування. Хірургічне втручання може полягати у видаленні тромбу, який обтурирует живить посудину (тромбектомія), і в установці спеціального венозного фільтру в нижню порожнисту вену (для запобігання повторних епізодів тромбоемболії з вен нижніх кінцівок).

Профілактичні заходи

Профілактичні заходи при інфаркті легкого повинні включати:
Спортивна ходьба

• лікування захворювань, які є причиною розвитку інфаркту легеневої тканини (усунення аритмій, лікування флебітів і тромбофлебіту).
• туге бинтування ніг перед операцією.
• рання активізація пацієнта в післяопераційному періоді (вкорочення термінів постільного режиму, лікувальна фізкультура з перших днів).
• нормалізація способу життя (зменшення маси тіла, відмова від шкідливих звичок).
• щоденна адекватна фізична активність (спортивна ходьба, біг, вправи).

Інфаркт легені — це серйозне патологічний стан, який може привести до раптово й смерті хворого. Для запобігання розвитку цього захворювання потрібне обов’язкове проведення профілактичних заходів серед людей, які входять до групи підвищеного ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень.