Серед захворювань дихальної системи бронхіальна астма займає особливе місце. Специфічні симптоми хвороби дозволяють поставити діагноз лише на підставі клінічних даних, але за допомогою сучасних методів обстеження є можливість встановити точну причину недуги. Діагностика астми починається зі збору докладного анамнезу, після чого лікар складає детальний план дослідження, що включає лабораторні та інструментальні тести.
Показання до обстеження
Правильно поставити діагноз без дотримання черговості обстеження досить складно. Астма нерідко протікає, маскуючись під захворювання дихальної і серцево-судинної систем, через що не викликає підозр на ранній стадії. Крім того, варіанти клінічних проявів залежать від форми хвороби, віку, особливостей способу життя людини, професійних шкідливих. Тому першим етапом діагностування є докладне вивчення історії хвороби пацієнта і збір даних, які допомагають виявити схильність до розвитку патології. Збирати анамнез допомагають відомості про перенесені захворювання, про умови роботи та життя, прийомі лікарських препаратів та інші цінні для лікаря факти:
- У дитячому віці частіше зустрічається атопічний або алергічний варіант астми. В результаті тривалого і регулярного впливу алергену організм дитини піддається підвищеному навантаженні, а імунна система формує патологічну реакцію.
- У людей з серцевими захворюваннями, а також літніх пацієнтів, лікарі частіше виявляють аспіринову форму хвороби. Тривала дія ацетилсаліцилової кислоти або індивідуальна непереносимість цієї речовини може призвести до негативних змін і спровокувати початок захворювання.
- У дорослих нерідко діагностують інфекційно-залежну форму хвороби. В результаті хронічних інфекцій дихальних шляхів формуються умови для розвитку обструкції бронхів.
- У вагітних розвиток недуги може бути викликано конфліктом резус-фактора крові або несприятливими умовами роботи і життя. Діагностувати хворобу потрібно якомога раніше, щоб попередити патологію у дитини.
- Виявляти бронхіальну астму допомагає набір типових симптомів, які характеризуються періодами загострення і ремісії. Виявлення на догоспітальному етапі ознак, які є специфічними маркерами, є приводом для підозри. Сухий нападоподібний кашель, свистяче дихання (особливо вночі), тяжкість в грудній клітці, задишка, що не викликана фізичними навантаженнями, алергічні реакції — перераховані симптоми служать підставою для проведення обстеження. Методом виключення, а також за допомогою проведення сучасних лабораторних та інструментальних тестів, лікарям вдається визначити діагноз, розібратися в етіології хвороби і призначити потрібне лікування.
Показаннями для проведення диференціальної діагностики бронхіальної астми із захворюваннями зі схожою клінічною картиною є:
- Генетична схильність.
- Хронічні обструктивні захворювання органів дихання.
- Алергічні реакції на кшталт обструкції.
- Наявність шкідливих звичок або професійних шкідливих.
- Посилення симптомів при повторюваних обставин.
Ці та ряд інших ознак говорять про необхідність проведення розширеної діагностики з метою виявлення астми на ранній стадії.
Види діагностичних процедур
Складність встановлення діагнозу пов’язана з тим, що бронхіальна астма рідко протікає у формі самостійної патології і супроводжується системними змінами, характерн ими для захворювань органів серця і дихання. Лабораторні тести дозволяють виявити відхилення, а інструментальні методи обстеження підтверджують наявність патології.
Лабораторні дослідження
Діагностичний комплекс процедур при астмі включає широкий спектр досліджень, тому нерідко проводиться в умовах стаціонару. Для отримання точних відомостей важливо правильно підготуватися до обстеження, тому необхідно дотримуватися рекомендацій лікаря, вчасно здавати проби і проходити функціональне тестування. У лікарні діагностика займає від 3 до 7 днів, але в складних випадках може знадобитися повторне перебування в стаціонарі. Дослідження актуально не тільки в плані первинної постановки діагнозу на початковій стадії. Астматики проходять контрольне тестування не рідше одного разу на рік, з метою визначити ступінь прогресування і швидкість розвитку патології.
Лабораторна діагностика
Аналізи біологічних рідин і проведення специфічних тестів для виявлення алергену постачають лікаря цінними відомостями для діагностики. Список лабораторних обстежень, які рекомендується робити при підозрі на астму:
Загальний аналіз крові
- Загальний аналіз крові. Базовий тест для визначення рівня здоров’я і основних показників роботи внутрішніх органів людини. Дозволяє знайти ознаки гострого або хронічного запалення і ступінь компенсації за рахунок резервних можливостей організму.
- Біохімічний аналіз крові. Додаткове дослідження лейкоцитарної формули, особливо процентне співвідношення еозинофілів, важливо для подальшої оцінки аллергопроб. Брати кров краще натщесерце, з метою виключити природне спотворення даних в результаті фізіологічних реакцій.
- Імунологічний аналіз. Специфічний тест на наявність в крові імуноглобуліну IgE, підвищення якого характерне для алергічних захворювань.
- Аналіз мокротиння. Поряд з біохімією крові, є маркером при алергічних захворюваннях. Фізичні і біохімічні показники аналізу мокротиння при бронхіальній астмі відрізняються від результатів аналізу при бронхіті, тому важливо для диференціації.
- Аналіз калу. Паразитарні захворювання нерідко є причиною алергічної реакції організму, а визначення ознак глистової інвазії служить основою для побудови наступних етапів діагностики.
- Аналіз сечі. Рекомендується здавати з метою проведення диференційної діагностики із запальними захворюваннями органів дихання.
- алергопроби. Відіграє ключову роль в постановці діагнозу. Критеріями оцінки є наявність реакції на контрольоване введення алергену, що проявляється шкірним свербінням, почервонінням, появою задишки і іншими типовими ознаками.
алергопроби
Результати лабораторних тестів заносять в таблицю, яка згодом доповнюється даними інструментальних обстежень .
Інструментальна діагностика
Методи функціональної діагностики із застосуванням спеціального обладнання показують зміни з боку органів дихання, викликані на бронхіальну астму. Прямі або непрямі підтвердження діагнозу можуть бути отримані за допомогою наступних досліджень:
- Рентгенографія легенів. Метод не вважається специфічним, але дозволяє виявити зміни легеневого малюнка, характерного для емфіземи, одного з ускладнень астми на пізній стадії.
- Спирометрия. Цінний метод діагностики бронхіальної астми, заснований на визначенні функції зовнішнього дихання. Прилад фіксує відхилення від норми, які піддаються подальшій розшифровці в комплексі в іншими даними.
- Пікфлоуметрія. Інструментальний метод тестування швидкості видиху необхідний для встановлення діагнозу в лікарні і для контролю стану хворого в домашніх умовах. За допомогою приладу, який називається пікфлоуметра, відбувається вимір бронхіальної прохідності і ступеня обструкції бронхів.
Діагностичний комплекс процедур при астмі є наочним прикладом того, як повноцінне обстеження з застосуванням сучасного обладнання допомагає у встановленні діагнозу та для здійснення контролю в період лікування.
Які показники говорять про астму
Оцінка даних дослідження дозволяє встановити точний діагноз в максимально стислі терміни. Збільшення процентного співвідношення еозинофілів в крові, визначення специфічного імуноглобуліну IgE, позитивні результати алергопроби поряд зі збільшенням опору при видиху з фіксованим зусиллям для досягнення потрібної вентиляції легенів — ці та інші ознаки в комплексі підтверджують діагноз. Подальша тактика ведення залежить від багатьох факторів і визначається індивідуально для кожного пацієнта.