Такий Рідний … Настільки Близькою!
Подібної немає на всій Землі!
Лише раз Її Ти зустрінеш в життя …
Вона нудьгувала по руках …
за їх торкань небесно-ніжним …
В них танула Вона, ледь Дихаючи,
від Почуттів Божевільних … Почуттів безбережністю …
Душа нудьгувала ночами …
кого безсоння, Страсним, Солодко-Грішним …
за чуттєвим Його уст,
З розуму зводить так неспішно …
Їх вир-для Неї відрада …
Їм на Двох був посланий Дар:
В мовчанні спілкуватися поглядом …
І більше не було Його … Її
В одне злилися … Єдиним стали …
Двох половинок Душ політ …
Вони Століттями Зустрічі Чекали …
Їм було так легко Удвох …
Хотілося Співати, Жартувати, Сміятися,
Іскритися Щастям день за днем,
Друг іншому просто Насолоджуватися …
Нудьгувала по ньому Душа …
І все ясніше розуміла:
Адже тільки з ним Вона Жила …
ЖИЛА! А чи не Існувала ….