В кінці липня цього року мені в СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ написала моя однокласницю. Запросила на зустріч випускників. Була дуже рада, что Нарешті-то зустрінуся зі своими однокласниками, якіх НЕ бачила Досить давно. Ділюся тепер своими враженнями …
Багата однокласніків стали дуже вплівовімі людьми. Було таке Відчуття, что я сіділа на якомусь зібранні. Я там булу радше як людина, яка прийшла віпрошуваті милостиню. Що Вже Говорити, много хто з них даже не стали зі мною розмовляти.
У них Було якесь незрозуміле Ставлення до мене. Пріхілятіся перед ними я не стала, як робілі деякі. Навіщо прініжуватіся перед ними, що не розумію. А много хто навпаки водів перед ними хороводи.
Найцікавіше Було, коли КОЖЕН розповідав, чого домігся у жітті. Коли про себе рассказал Павло, много хто єхідно посміхнувся. А Паша все життя пропрацював електрик. Йому его справа подобається и заробляє ВІН непогано. Кожна професія важліва и потрібна, я так вважаю.
Ясна річ, коли про себе начали розповідаті «іменіті бізнесмени, політики», то всі Дивувалися на них як на Вищих людей. Піднеслі смороду собі дуже високо. А мені Було Дивитися на них непріємно. Ві Прийшли на зустріч випускників, так поводьтеся гідно, чи не показуючі свою псевдоважлівість. Добре, что вам пощастило в цьом жітті добиться висот.
Думала, что потраплю на радісну Зустріч, а в підсумку попала на свято возвеличення кількох осіб. Мені здавалось, что всі Прийшли только й тому, Щоби Показати, Які смороду стали Важливі. Мені ж хотілося просто прігадаті моменти зі шкільного життя, де ми були Рівні и щиро допомагать один одному.
Зустріччю Повністю залиша незадоволення. Краще б я і не ходила туди — хоча б думка про однокласніків залишилась добре. А так смороду Своїм бундючною поведінкою мене лишь розчарувалі!