Василь — хороший мужик, хазяйновітій, но характер вибухово був. Маша у него така ж. Рік пройшов, як одружені були. Ледь что — посуд про підлогу, крики на всю вулицю.
- Вісь цього разу точно подам!
через тиждень:
- Тепер 100% подам!
І через два тіжні ті ж самє:
- подам, подам, що не хвілюйся. І живи як хочеш. Один зі своим Кнур.
Ніякого серіалу по телевізору НЕ нужно Було, театр та й годі — Одне удовольствие сусідам спостерігаті за тимі зварювання. Так все чутні добро и видно Було. Маша шторки НЕ встігала закривати ні вдень, ні ввечері. Світло горить, все добре проглядається, не до штор, отношения б з’ясувати.
Руками махають, кричати, сваряться. А причини то все сміховінні, на Такі плюнути нужно и розійтіся. А смороду гавкають, народ потішають. Поганих слів НЕ вживалися, тому не только дорослі, а й дітвора тут же на зборах сіділа и спостерігала.
І в самому кінці зварювання Марія зазвічай НЕ вітрімувала и починаєм посуд бити, слів уже підібраті НЕ може, а пар віпустіті треба — и хрясь тарілку про підлогу. Василь завмирать ненадовго, щоб Випадкове в него НЕ відлетіло. Цім зазвічай все и закінчувалося.
А вранці … А вранці наче й Не Було вчора Нічого. Всім посміхаються, під ручку на роботу йдут, задоволені и щасливі. Мабуть міріліся Вночі, ну або вранці. Хто їх знає. Світло Вночі включених в будинку НЕ Залишани.
На Наступний день после роботи Маша з Васею в магазин заходили, новий посуд купували, вместо розбітої. Відразу набору не різікувалі запасатіся, поб’є Машка всю відразу, так и купували по Парі тарілок й кухлів и додому.
А від одного разу после «концерту» Маша з Васею за новим посуд не Прийшли. У магазині через два дні всі обговорюватись стали, що таке, та як так.
І тут баба Клава, Сусідка їх, яка только что за хлібом зайшла, відає новину:
- Василь, Нарешті, кинувши Машку. Від кровиночки ж вона Йому попила. Нехай тепер одна поживе. І порося свого ВІН з собою забрав. Зима на носі, что вона буде Їсти только, що не зрозуміло.
Люди аж роти пороззявлялі. Ось так новина! Скільки Маша погрожувала розлучітіся, а Пішов мужик. Зібрав свои РЕЧІ в Ківш трактора і поїхав. На работе тепер в підсобці живе. В їдальню, де Маша кухарем працює, ні ногою. Та що там ногою — и ніс НЕ показує!
Схуд, під очима сінці. Порося своє одним хлібом з водою годує. Побудував Йому поруч загончик. Ранее добро Було. Дружина з роботи приніс недоїдкі — ЦІМ нагодує животину и ситі порося, росло, та кріпло. А зараз … Теж, дивись, схудне на хлібній дієті.
Альо Василь твердо решил НЕ повертатіся до Марії. Так і жив би в підсобці, поки не став Дещо. Порося втекла. З загону взяло й побігло кудісь навіжене. Підкоп Зроби и гайда на втьокі. Довго его Вася шукав, немає ніде. Змірівся Вже даже.
А тут Вийшов якось з підсобкі, стоит, сигаретку у стовпа потягує, а Маша сумки повні додому Несе. Як Ранее, коли порося Було. Задумавсь Василь и простежів за нею. Так і є. Поросятко Пішла годувати.
Віскочьи Василь з Укриття и на подвір’я.
- Хряка навіщо, — кричить, — вкрала?!
- Сам вернулся , не брала. Мені чужого не треба. Та только й хряк знає, де Йому краще и де его будинок, — сказала и Пішла Маша на літню кухню чай пити.
Покрутівся на своєму подвір’ї Василь, Подивився, что запустіло господарство без чоловічіх рук. Та й остался. Так до сих пір и Живуть разом. Дружно. І НЕ Було чутні более ні лайки в їх будинку, що не Бітті тарілок. Живуть добро и складно. І радіють. Чого й вам Бажаємо!
Хряк? А що кнур. Ясна річ, підросло та й з’їли … доленосною кабан Відава!