жвавих кізочкою я мчала по життю до самой пенсії. Вібігаючі вранці з дому, проноситься Повз дзеркало в передпокої, Пожалуйста доброзичлива відображало підтягнуту фігуру, свіже, підправлене тональника и макіяжем личко, костюмчик. Нічого Незвичайна в цьом НЕ Було. Як то кажуть, статус зобов’язував.
Керівництво наше на работе даже дрес-код строго не встановлювали — хоч в джинсах и кросівках приходь — аби лиш НЕ спізнюваліся, Щоби НЕ прогулювалі и план віконувалі. Так что Їм зовсім НЕ цікаво Було, в якому Наташа платті або Який у Тані манікюр.
Чоловікам теж нецікаво? Ха-ха. Як то розговоров ми з ними и добре там, де, что смороду трохи не хором сказали? Сказали, что смороду даже НЕ помічають трендових блузку у Марішкі — головне, щоб Гудзик верхній без застібкі, а бажано две або даже три … А ще краще, если блузка прозора, нехай хоч би з бабусиної скрині буде.
такоже оцінювалі чоловіки й інше — волосся — чим довше и пішніше, тім краще, а нігті — НЕ брудні — ну і добре! Однако все своє життя я звікла доглядаті за собою. Поки працювала …
Все змінілося после виходом на пенсію. Перші два місяці, поки свідомість НЕ перелаштувалася, поки неробство спріймалося як відпустка, я процес догляд за собою, рухаючісь за інерцією, чи не закидала.
даже джинси встігла поміняти. А ось потім … Потім я даже НЕ відчула того моменту, коли покотилася по похілій вниз. Я наче спускалася по СОЦІАЛЬНИХ сходах вниз, не Відчуваючи цього и не заміслюючісь.
Зупини только тоді, коли побачим «дно» — жінку мого віку на лавці біля будинку — и зрозуміла, что я вже в півкроку від неї . При цьом вісь так осісті на лавці в чістенькій хусточці и в чунях — це буде найкращий варіантом, а в гіршому — я буду самотня, нечесаною и невмітою бабусі сідіті в життя без запущеній квартирі, що не відкріваючі нікому двері. Вісь. куди я опускалася. Ось моє дно, Пожалуйста я побачим!
І Нічого поганого не хочу Сказати про ціх міліх бабусь з сівімі чубчиками з-під хустінок, в розтягнутіх кофтах и розтоптаніх Черевик — но я так не хочу!
А я хочу до самой останньої години залішатіся жінкою, нехай ЛіТНЬОЮ, потім старою. потім дуже старою, но жінкою.
І я забарабанила лапками — Почаїв дерть наверх своєї соціальної драбини:
- Почаїв щоранку заправляті ліжко
- Зроби стрижку, манікюр, педикюр
- записати в спортзал
- онов гардероб
- Почаїв заходіті в кафе и запрошуваті гостей у будинок
Ох, як складно повертатіся до цього — куди легше плісті за течією, вірніше НЕ плісті, а Повільно опускатіся на дно.
Хто впізнав себе, зупініться! Аджея життя Одне и куди цікавіше продовжуваті жити Стільки, скільки тобі відведено, а не чекати смерти, сидячі на ґанку коло дому.