Хотілося б почути мнение зі Строни. Я живу в 5-ти поверховому будинку, у нас закрита територія. У мене є Сусідка в будинку, просто знайомого, З якою я спілкуюся. Я не назвала б ее подругою, лишь спілкуюся. У нас діти ровесники, ее дитина на 2 місяці старше мого.
Я даже не знаю як це назваті. Вона Постійно у мене Щось просити. Типу дай кави (це в порядку речей трохи не кожен день таке может бути). Вона кавоман и я чесно, що не розумію, невже Важко купити Собі баночку кави?
Коли смороду призахідного з дитиною в Гості (тут я зазначилися, что я Ніколи в Гості ее з дитиною НЕ кличу), вона побачим купу іграшок, Які необходимо тут же дати пограті ее дитині, ну не відразу, потім, коли мій, пріпустімо, засну. Бізікуб, ігрова палатка, машинка толокар — все треба пограті.
При тому всьому до себе в Гості вона НЕ кличі Ніколи — до неї нельзя, у неї мама хворіє. Причем у неї є своя кімната. Кроме цього, вона Постійно просити ліки, коли ее дитина хворіє — від температури, від кашлю, від нежіті, ліки Собі.
Чесно, я цього НЕ розумію. Як і моєму, ліки всегда повінні буті для маленької дитини. А Повертає всегда напівпорожній флакон сиропу и т.д. Хоча я купували его життя без дитині, а не сусідчіній.
кроме цього, вона часто запітує, чи є у нас їжа для ее дитини, хоча, пардон, я по сусідам НЕ бігаю и не маю. Нема їжі — я Звара. Постійно бере нашу коляску, правда запітує Дозволу и Повертає ее. Вічно їй нужно то ті, то це.
последнего краплю Було, что ми захворілі всією сім’єю и вона дзвонить мені и каже, Мовляв, я прийду до тебе за кавою и зайду з Федьком, поміряй своєму температуру, щоб мого НЕ заразіті. Я нормально ставлю до дітей, но вісь прісутність чужої дитини, яка порпається в іграшках мого, дратує. Я так и сказала, якщо хочете захворіті, то приходьте. Хоча, треба Було Сказати, что если захочу вас поклікаті в Гості, повідомлю.
Причем Це не Виглядає так, что можна ми до вас прійдемо, це Виглядає, як ми прійдемо до вас, хочете ви чи ні. Хочеться у собі вдома мати особистий простір. Я давно уже з нею НЕ ходжу на Прогулянки, чи не дзвони. Альо вона дзвонить сама, трохи не кожен день.
Я не пишу їй Ніколи, вона Напишіть сама в соцмережах. Як каже моя найкраща подруга, тут два виходи, або терпіті, або послати. Посілаті Ніби й хочеться, так як діти погодки, можливо підуть в школу разом. Та й Сусідка все-таки. Чи не хочеться, віходячі в під’їзд, Постійно Бачити ее кислу міну.
Від что мені з нею робити? Як думаєте? Напишіть свое мнение в коментарях, будь ласка.