Довгий час посеред лісу стояв справжнісінькій палац з привидиться. Альо подівіться на него тепер!

Просто посеред дрімучого лісу довгий час стояв справжнісінькій палац, в якому здавай осіли лишь привиди. ВІН не раз лякали своим вигляд грібніків … На щастя, як и личить Справжній казці, у Цій історії почав проглядатіся щасливий фінал. Зрештою будинок знайшов нового господаря, Який відновів особняк до початкових пішноті! Втім, давайте про все по порядку.

Перед тім як перейти безпосередно до історії будинку, трошки розповімо про его Першому господаря — Мартьян Сазонова. ВІН БУВ так мав звання заробітчаніном — селянином, Який после Скасування кріпосного права поїхав на заробіткі в місто.
Мартьян Сазонов досконало володів столярних ремеслом, что допомогло Йому сколотіті непоганий капітал на будівництві садиб під Петербургом. Потім ВІН вернулся в рідні краї під Костроми и почав будуваті Власний садибу, назва Згідно Асташова.
У 1 895 году померла перша дружина Сазонова. Трохи побідувавші, ВІН одружився вдруге на дочці диякона сусідньої церкви, Якій тоді Було около 20 років. Щоб довести свою любов молодій дружіні, ВІН побудував для неї розкішній дерев’яний палац.
Цей будинок виглядаю немов картинка з обкладинки книжки. ВІН БУВ щедро прикрашені вітіюватімі візерункамі, а поруч булу збудована різьблена альтанка, Розбитий Пишний сад, посаджена Липова Алея и облаштовані ставки з Кришталеве чистою водою!

Втім, щастя сім’ї Сазонова Було недовго. Мартьян помер в 1914 году, а через Чотири роки більшовікі висіли его вдову и націоналізувалі садибу …

Аж до Великої Вітчізняної Війни особняк Ніяк НЕ вікорістовувалі, а после цього в ньом розмістіліся Різні сільські встанови: сільрада, контора колгоспу, пошта, бібліотека, фельдшерсько пункт и кінотеатр.
Поступово села вокруг садиби Асташова стали порожніті, поки Повністю НЕ вімерлі на качана 1980-х років. Разом з ними спорожнів и палац, поступово зарастаючі дрімучім лісом …

Напевно, різьбленій будинок так и розчінівся б у небутті, Якби в 2005 году про нього Випадкове НЕ дізнався московський підприємець Андрій Павліченко. Побачивши осбняк на Власні очі, ВІН БУВ настолько вражений его красою, что решил за будь-що Врятувати будівлю.

Роботи з реставрації садиби йшлі много років, Аджея нужно Було не просто Відтворити будинок в первісній красі, а й облагородіті теріторію вокруг него: вірубаті ліс, підвесті дорогу и електрик, відновіті ставок … Тітанічна праця принесла свои плоди. Тепер старовинний особняк получил нове життя и вабити до себе туристов!

Джерело