Чомусь Вночі прокинув. Десь за стінкою чи на горіщі шаруділі міші, не давали спати. Перевернувши набік, солодко потягнувся и лапнув рукою вже схололе місце, де спала Алла. Сон як рукою зняла. Пріслухався до шурхоту — щось не міші. Те солодкі зітхання. Підійшов до дверей — и обімлів. Алла обіймалася-цілувалася з далекобійніком, которого прихистили на ніч. Коханці Щось запідозрілі и занімілі. Микола зустрівся з подивимось своєї дружини. У ее очах панували водночас и страх, и зневага.
А спокійний скромний Микола стояв віддалік и Ковтало Слінко. У Якийсь момент відчув на Собі Аллін здівованій погляд — був схожий на відомого актора Абдулова. І коли оголосілі білий танець, дівчина впевнена попрямував через увесь клуб до Миколи. Чи не МІГ повіріті своєму ЩАСТЯ, серце затріпотіло, здавай, от-от Віскочьи з грудей.
— Можна? — звабно усміхнулася, подавши руку.
Відтоді були разом. Почувши, что у доньки-студентки кавалер-тракторист, батьки зварили, не пускали в село. Та вже на качану літа дівчина зізналася, что вагітна. Молоді осіли в городе у Алліна батьків.
Минуло десять років. Один за одним ПІШЛИ з життя Алліні батьки. Микола працював на заводі, Алла — у школі. Вона допізна засіджувалася на работе. Те зошити, то додаткові заняття, бо, Мовляв, потрібна зайвий копійка, якові Микола НЕ может заробіті, то батьківські збори, Які Алла Чомусь проводила трохи не щомісяця.
Від на них и Ближче познайомілася з батьками своєї ученіці . Ее мама сіділа вдома, а тато працював у Европе далекобійніком. Дуже Швидко закрутити дружба между цімі сім’ямі. Компанією відсвяткувалі разом Новий рік, а там Вже й 8 березня відгулялі в Алліній хаті на окраїні міста.
Якось Ігор напросівся до них на ніч, коли вертався з рейсу, бо нібіто через усе місто НЕ МІГ доїхаті додому через слізоту своєю «фурою». Потім знову заночував.
— Ти знаєш, Ігор знову хоче у нас Зупинити, — щебетала Алла. Коли дізнавалася про его Приїзд, аж світілася від радості.
— А чого ВІН мені НЕ дзвонить, а тобі? — здівувався Микола.
Дружина враз спаленіла, щічкі загоріліся недобрим рум’янцем. Альо вона НЕ знітілася, а навпаки, накинулася на Миколу.
— А я звідки знаю? — розсерділася. — приїде — спітаєш, — хмікнула у відповідь.
Поки Алла вчітелювала, Микола ходив на Зміни. Часто на нічні. А вдень усе робів по дому: прибирати, Їсти готував, з Донечка уроки робів. Бо дружина всегда приходила втомлено. І коли ВІН бодай Щось просив сделать по господарству, Одразу колола шпильками: «Я гроші приношу, а не ти. Моя хата, а не твоя, и ти тут не хазяїн ». І Микола Мовчан, Зціпивши зуби. Бо вона казала правду.
Чи не допітувався, коли Побачив, что на Алліній шії вібліскує золотий ланцюжок з маленькою підвіскою. Потім помітив на ее пальці перстень Із синім каменем, Згідно на руці браслет. Здогадувався, звідки роги ростуть.
почувши среди ночи шурхіт за стіною, прокинув. На ліжку, де поряд спала Алла, булу зім’ята постіль. І Раптен ее Стогін, прітішеній сміх, шепіт вдарили по Голові. Прівідчінів двері — и онімів. Его закон дружину цілує один-далекобійник!
Враз вона озірнулася. І наштовхнувся в ее погляді на страх та зневагу. Ліг, дивився в стелю. А за кілька хвилин у постіль шмігнула Алла. Відчував ее тривожно дихання и Мовчан. Ранок усе вірішіть.
А новий день Нічого НЕ змінів. Забігла донечка и немного поніжілася з батьками. Сказала, як сильно любити тата и маму, потім зібралася у школу. Алла зготувала сніданок. І всі Троє — вона, Микола та «друг сім’ї» Ігор — мовчки жували бутерброди, запіваючі міцною кавою.
Потім далекобійник так само мовчки зібрався и Пішов з хати. Розчервоніла Алла побігла его проводжаті на ґанок. Крізь штори Микола бачив, як смороду прощалися — обіймаліся и цілуваліся, що не соромлячісь старої сусідкі, что НЕ зводу з них здівованого подивимось.
— Усе нормально? — повернувшись до хати, насторожено живити Алла.
— Угу, — мугікнув Микола, ремонтуючі доньчін рюкзачок.
— І ти Нічого не скажеш? — осміліла.
— Ні.
Відтоді Ігор усе Частіше залишавсь на ніч у їхній хаті. І Микола усе терпів — Алла даже НЕ здогадувалася, чому. Проти ее все влаштовувало: палкий коханець у ліжку и спокійний чоловік-тюхтій під боком.
Таке життя трівало ще довго … десять років, поки донька НЕ Вийшла заміж и не Пішла у невісткі. Аллі набридли «Хованка», їй захотілося відкритого щастя з Ігорем, Який запевняв, что любити, а не одружуватися, бо є Микола. І Алла Раптена все решила.
— Знаєш, Збирай манатки и йди десь.
— Куди? — здівувався Микола.
— Куди хочеш. Правда, в села не повернеш, бо сестра хату забрала. Ти ж мене НЕ Послухай, просила тобі: судіся з нею. Тепер не маєш даже кутка. Значить, йди у світ, — тарахкотіла Алла, насолоджуючісь зверхністю.
мовчки Склаві у сумку одяг и Вже на порозі подзвонів з мобільного.
— Сонь, я Нарешті вільний. Ти мене пріймеш? Так? Значить, йду до тебе.
Алла Втрата дар мови. Цей скромний тихоня має коханку ?! Німім подивимось проводжала Чоловіка, Який Пішов просто … у сусіднє подвір’я, де жила вдовиця. ВІН їй не раз допомагать. Те цвях прибиті, то кран полагодіті. З дверей Віскочьи Сонька, обняла его, віхопіла сумку и повела за руку у свою хату.
— А ти не знала? — здівувалася стара Сусідка, яка не один рік дівували такій комедії. — Та як тілько в тебе Ігор появівся, так и Колька до Соньки зачастив.
Алла даже уявіті не могла, что ее спокійний скромний Микола может мати коханку! Жодних разу не помітіла за ним Нічого такого! Чи не розуміла: чому Стільки років Мовчан и даже НЕ обмовівся ?! Чи не витримала и таки живити, коли якось Вийшов сам до воріт.
— Чи не Хотів дочку травмуваті, — пояснивши. — Та й думав, ти візьмешся за розум. Бо ж любив тебе …
— То ВЕРТАН, — попросила тремтячім голосом. Ігор ставши рідше ночуваті — у него народу маля.
— Ні. Не хочу больше такого приниження. А Соня мила и добра. Прийнять мене и без грошей, и без кутка.
Джерело