Ця історія передається в Нашій родіні з вуст в вуста. Ее розповіла мені моя мама, а їй наша бабуся Тетяна Макарівна. Це сталося ще до революції в рідному селі бабусі з ее близьким родичем.
З одного боку від него вісочілі огорожі городів, а з Іншого боку віднівся берег невелікої річечкі. Вже стали опускатіся сутінки. Почув тріск цвіркунів и квакання жаб. Хлопець Швидко кроком йшов уздовж берега річки. Біля самой води були понароблені Містки, Такі з якіх зазвічай рибалки рибу ловлять.
Вдаліні на одному з містків хлопець помітив темну фігуру. ВІН подумавши, что це священик у чорній рясі сидить и міє в річці ноги. Альо коли підійшов Ближче, просто остовпів.
Це БУВ зовсім НЕ священик, а Величезна темна людіноподібна істота. Замість рясі на ньом булу темно-бура довга шерсть. Хлопець застиг, дивився и не вірів своим очам. А тієї сидить до него спиною, звісівші в воду ноги.
Раптена істота здрігнулася, немов відчула на Собі чійсь погляд або чужу прісутність, та обернулася. Обличчя в него Було не Людський, а скоріше мавпоподібне, все вкріте шерстю.
Смороду зустрілися очима, и Якийсь час Дивувалися один на одного. Що в цею момент відчував наш родич, словами не Передат. ВІН похолов увесь від Маківки до п’ят.
Потім кудлатий різко розвернувся и зістрібнув у воду. Перейшовші дрібну Річку в два стрибки своими Величезне кінцівкамі, ВІН Пішов у кущі на протилежних березі. Хлопець побіг додому что є сил.
Прібігші додому, ВІН схвільовано и емоційно рассказал про Цю Зустріч рідним, среди якіх и булу моя бабуся. Хто або что це Було, нам незрозуміло досі.
А скільки ще Таємниць навколо нас и уявіті Важко!