Я просто в захваті від неї. Абсолютно без розуму. І це не на здоровому рівні. Зовсім ні. Я думав про неї щохвилини, поки її не було. Іноді сидів на дивані і просто дивився на свій телефон, чекаючи, коли вона напише.
Але це було болісно і втомлює. Майже нестерпно. Я десь чув, що божевільна і ірраціональна любов до когось — це прокляття, яке ти можеш побажати хіба що своїм ворогам. Я ніколи не міг зрозуміти, як це.
В кінці кінців, хіба закоханість по вуха не є метою всього життя? Але, коли це сталося зі мною, повинен сказати … древні греки мали рацію. Це і є прокляття. Я ледь контролював себе. Начебто моє захоплення нею … опанувало мною.
Ми вели активне статеве життя і знаходилися в стадії «просто зустрічаємося». Та сама незручна стадія, коли ви начебто і зустрічаєтеся, але ніби як і в будь-який момент можете почати віддалятися один від одного. Чесно, я не думаю, що зміг би витримати друге. Ні, безумовно точно не зміг.
Майже все в ній полонило мене. Те, як вона прикривала рот рукою, коли сміялася. Як вона хапалася за кулон своєї підвіски, коли була налякана. Як вона закручувала волосся на палець, коли була схвильована. Все це. Її запах. Її усмішка. Очі. Вся вона: цілком і повністю.
Так, ладно, думаю вас вже нудить від цих ніжностей. Мене теж. До цього я ніколи не був безнадійним романтиком, але зараз … Я не можу перестати думати про неї. Спочатку я думав про те, як ідеально пройде наше перше побачення в саду, потім, яким прекрасним буде перший поцілунок на тлі нічного міста, але зараз я представляю як встану на одне коліно, дістану кільце і … ну … ти знаєш, що буде далі.
Гаразд-гаразд, я зупинюся. Загалом це дівчина, з якою я зустрічаюся вже два місяці, і я не повинен поки думати про весілля, я знаю. Я просто не можу себе контролювати. Я відчуваю, що втрачаю контроль над своїми рішеннями і вчинками.
Це все плавно призводить до причини, по якій я пишу вам тут і зараз. Все почалося з одного випадку, який дійсно змусив почати переживати про неї. Ми ніколи не проводили ніч разом.
Неважливо, як було пізно, як тільки вона відчувала втому з моєї або зі свого боку, вона просто йшла. Ні, це не було різким або злим відходом, вона просто мило посміхалася, говорила: «Подзвони мені якомога швидше» і йшла.
Відбувається щось, на що я не звертав увагу відразу, але після 8 -ми тижнів знайомства … Це дивно, я повинен був запитати її в чому справа. Мені потрібна була ціла пляшка вина, перш ніж я зміг перебороти себе і задати питання. Коли я запитав, вона зніяковіла й опустила голову вниз.
— Я знала, що рано чи пізно доведеться про це поговорити. Справа в тому, що я розмовляю по ночах.
— Це все? — я був не в силах стримати сміх.
— Що? Ні, Стівен, послухай … — їй було зовсім не смішно. — Це правда жахливо і страшно, все вийшло з під контролю. Це не просто випадкові слова або якась абракадабра. Ні, це жахливо .. Те, що я … Роблю … Я кажу жахливі речі, — її голос зірвався, і вона почала плакати.
Я підійшов і обійняв її. Сказав, що можливо вона перебільшує і все не так погано. Я помилявся.
Я попросив її залишитися у мене в ту ніч. Вона попередила мене, щоб я ні за що не будив її, що б вона не говорила. Інакше вона злякається і буде дезорієнтована. Вона попросила ігнорувати її, я кивнув головою і погодився.
— Якщо все буде зовсім погано — просто піди з кімнати і поспи на дивані, я не буду проти і не ображуся.
Я знову кивнув головою, як і раніше вважаючи, що вона злегка перебільшує і до таких крайніх заходів не дійде, а навіть якщо вона і буде розмовляти уві сні, я не піду на диван і залишуся з нею.
Але я помилявся . Я не зміг протриматися і половину ночі.
Ми обидва заснули і все було добре. Я не знаю, скільки ми встигли поспати, але я прокинувся від відчуття, що хтось пильно спостерігає за мною. Потім я згадав, що вона залишилася у мене ночувати і посміхнувся. Я був радий цьому.
Наступне, що я побачив — це обриси її тіла. Вона сиділа на ліжку і пильно дивилася на мене. Чесно, це налякало мене. Вона сиділа в неприродній позі, наче це була інша людина. Я ледве впізнав її.
Але потім вона заговорила.
Це не було схоже на її голос. Він був набагато нижче і він був хрипким. Немов з фільму жахів.
— Я буду жувати шкіру з твоїх кісток, — сказала вона.
Я завмер.
Спочатку я продовжував дивитися на неї. Це було зовсім не те, що я очікував почути. Я думав, що це будуть крики або випадкові слова / лайки, як при синдромі Туретта. Але немає, і все про що я міг думати після її фрази — це: що мені робити, якщо вона дійсно накинеться на мене?
Але вона просто знову лягла спати.
Я був наляканий до жаху. Я спробував лягти спати і проігнорувати це, але не міг. Я навіть не міг закрити очі без думки: «Що якщо вона знову сидить на ліжку?» І коли я знову повернувся до неї, вона була зовсім близько. Буквально біля мого обличчя.
Від неї несло гниллю і землею. Вона знову заговорила: «Якщо ти не підеш на диван, до ранку ти помреш».
Я негайно поміновался. Через мить я вже був у вітальні, перед відходом вона видала якийсь страхітливий звук. Я думаю, це було щось схоже на сміх.
Я лежав на дивані, але навіть не думав про те, щоб знову заснути. Я був шокований. Замість сну, я дивився у вікно, сподіваючись побачити ознаки світанку. Потім мені здалося, що я щось почув. Зі спальні. Я затих і прислухався.
— Стівен … — пролунав хрипкий голос. Я спробував просто проігнорувати це, але вона продовжувала, розтягуючи всі голосні. — Стііівеен.
— Я знаю, що ти мене чуєш, дорогий. Ти ж не спиш? Чому б тобі не повернутися в спальню? — її голос ледь був схожий на голос людини. — Або ж … Може ти хочеш, щоб я прийшла до тебе?
Я продовжував ігнорувати, як мені і було велено ще до того, як ми заснули. Але якби я почув, як вона виходить зі спальні, клянусь, я б вибіг з дому кулею. Але вона просила не відповідати і тоді нічого не станеться. Так я і робив. Але потім почув ще дещо …
— Вибач, що все було не так, як ти собі уявляв, — я слухав із завмиранням серця, не уявляючи, що вона скаже далі. — Перше побачення в саду, — вона засміялася. — Поцілунок на тлі нічного міста … А потім ти б мені зробив пропозицію, — стіни буквально тремтіли від її сміху.
І я зрозумів, що проблема не тільки в тому, що вона розмовляє уві сні. Щось надприродне читало мої думки … Я ніколи і нікому не розповідав про свою мрію з пропозицією, вона не могла цього знати.
Це вже були не просто розмови уві сні. Справа була і в одержимості. Я знав одне: я не можу повернутися в спальню, я навіть не уявляю, що станеться, якщо я це зроблю. Я збираюся перечекати в вітальні, поки не зійде сонце. Ще пару годин. Я все ще чую як вона зрідка регоче, але не своїм сміхом. Це жахливо і змушує моє серце буквально вистрибувати з грудей від страху.
Але зараз, коли я сиджу на дивані і пишу вам це, мене лякає дещо інше .. Я усвідомив, що … Що якщо моя одержимість нею зовсім не було одержимістю? Мені здається, що я під контролем цієї істоти, я вже говорив, що втрачаю контроль над думками і діями, що якщо воно намагається поглинути мене, намагається вибратися з її тіла і отримати нове?
Я знаю, що повинен встати і поїхати звідси. Так я знаю це. Але я не можу. Я не можу залишити її одну. Я вже втратив контроль.
Я просто в захваті від неї. Абсолютно без розуму. Що ж робити?
Джерело