Незвичайне ім’я на кладовищі привернуло чоловіка. На дещо дивній маленькій могилці був всього один напис — «Жужа». Історія про неї торкнула незнайомця до сліз, а в свій час нею захоплювалися мільйони … Пора і вам дізнатися цю неймовірну душевну історію з реального життя!
Все почалося на Спітакському кладовищі, яке кожен день відвідують сотні людей. Саме там ховали більшість жертв страшного землетрусу на північному заході Вірменії, який в одну мить зруйнував тисячі людських життів. 7 грудня 1988 року стихія моментально знищила ціле місто Спітак, інтенсивність поштовхів досягала 10 балів.
На кладовищі є безліч різних могил. У кожного похованого — власна дата народження, і одна лишень — смерті. Але є на цвинтарі одна могила, на якій немає ані прізвища, ані фотографії. На ній значиться лише одне ім’я — «Жужа».
І раз на тиждень її завжди відвідують двоє людей. Це чоловік середніх років і жінка молодша за нього, яку він іноді називає Мауглі. Незнайомцеві, який зацікавився незвичайною могилою, як-то раз вдалося розговорити тих, хто до приходить на цю могилку.
Жужа — це ім’я простої дворняжки, яка нічим не відрізнялася від всіх інших бродячих псів. Жила вона у дворі багатоповерхівки, і мала не найкращий характер. Якщо хтось їй припадав не до вподоби, Жужа могла і трохи вкусити. Оскільки собака не відрізнялася привабливою зовнішністю, ніхто так і не захотів взяти її собі. Але це не заважало їй відчувати себе цілком щасливою.
Більшу частину життя Жужа була зайнята тим, що рилася в смітнику, клянчила частування або виховувала цуценят, які з’являлися в її житті з періодичністю раз на кілька місяців. Своє потомство вона ростила в підвалі, куди боялися спускатися навіть сантехніки. Собака могла бути агресивною, якщо справа стосувалася цуценят. Але вона ніколи не чіпала дітей, як би сильно ті їй не дошкуляли.
Сім’я Сарьян жила на першому поверсі дев’ятиповерхового будинку. Батьки виховували двох дітей — 10-річного Рубена і маленьку Лалу, якій ледь виповнився один рік. Хлопчик завжди намагався нагодувати Жужу, ось тільки та відрізнялася вередливістю. Від хліба з презирством відверталася, а от кістки або м’ясо з’їдала на ура.
Сестричка Лала, хоч і мало що розуміла, але теж завжди намагалася погладити собаку. Правда, мама їй цього не дозволяла, оскільки боялася, що дворова тварина може раптом вкусити дитину.
Під кінець осені Жужа в черговий раз привела на світ потомство, тому більшу частину часу проводила в підвалі. Вона виходила лише, щоб знайти що-небудь їстівне. Тим більше, похолодало в тому році рано.
Собака відчула щось недобре ще напередодні трагедії. 6 грудня вона почала вити, але ніхто не звернув на неї уваги. Лише двірник вилаяв тваринку за те, що заважає відпочивати людям.
На наступний день земля немов зійшла з розуму. Від сильного землетрусу панельна багатоповерхівка моментально склалася. Жужа виявилася затиснута в будинку, вихід звідки перекрила впавша плита. Ще один уламок перекриття миттєво вбив всіх її маленьких цуценят.
Одна плита впала трохи навскіс. Це і врятувало життя Лали, яка скотилася з неї вниз. Собака ніби відчувала, що однорічну дівчинку потрібно прибрати подалі, і відтягла її в дальній кут. Лала плакала від страху, а Жужа сміливо посунула її на ватник, який тут хтось кинув, і лягла поруч. Своїм тілом вона зігріла і трохи заспокоїла дівчинку.
У них було трохи води, яка тонким струменем стікала з пошкодженої батареї. Неймовірно, але Жужа стала годувати Лалу своїм власним молоком. Вона сприймала її як рідного цуценя, про якого потрібно піклуватися. Так вони провели під завалами 4 страшних дня.
Незабаром собака почула людський голос. Вона почала вити, але рятувальники не збиралися приходити на допомогу тварині. Хоча вони і шкодували тварин, але навколо було дуже багато людей, які теж потребували допомоги. Жужа розуміла, що їй потрібно терміново привернути увагу рятувального загону. І тоді вона зробила те, чого більше ніколи не повторювала — трохи прикусила руку дівчинки.
Лала тут же заплакала, і тоді рятувальники почали відкопувати завали. Спочатку вони вирішили, що собака хотіла нашкодити дитині, і ледь не вбили її. Сама Жужа була настільки знесилена, що і не намагалася чинити опір.
Але за роботою загону спостерігав брат Рубен. Хлопчик виявився на вулиці в той момент, коли почався землетрус. І лише тому не загинув разом з батьками. Він миттєво зрозумів, що собака не стала б шкодити його сестрі, і заступився за неї.
Після цих трагічних подій Рубен і Лала виховувалися в родині бабусі з дідусем. Туди ж відправилася і Жужа, яка врятувала дівчинці життя. Правда, з блохами і брудом їй довелося швидко розпрощатися.
Собака прожила в сім’ї ще 12 років. Коли вона померла, брат і сестра не змогли просто взяти і закопати її на якомусь пустирі. Вони вирішили поховати тварину на людському кладовищі, хоча це і не за правилами. Але ніхто б не наважився сказати, що хоробра Жужа опоганює святу землю. А що ви думаєте про цю історію? Діліться своєю думкою в коментарях!
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Мне 56, я беременна и сама не знаю от кого – на папу претендуют пенсионер и два парня 20 и 25 лет