|
 |
|
Mузей “Прадавня Аратта – Україна” гостинно відкрив свої двері | |  |
На березі Дніпра неподалік Дівич-гори, де знаходиться село Трипілля Київської області, гостинно відкрив свої двері новий музей. Його засновники – не держава і не громадські організації, а цілком конкретні люди, які є щирими українцями не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені. Ми тут жили ще до часів потопу.
Наш корінь у земну вростає вісь.
І перше, ніж учити нас , Європо,
На себе ліпше збоку подивись.
Ти нас озвала хутором пихато.
Облиш: твій посміх нам не допече,
Бо ми тоді вже побілили Хату,
Як ти іще не вийшла із печер.
Борис Олійник Це рядки з вірша Бориса Олійника. Дійсно, трипільці будували собі хати, обмазували зсередини і зовні, потім білили і фарбували – так само, як традиційно робили ураїнці в селах. Деякі подібні на трипільські хати і дотепер можна знайти в глухих селах України і Молдови...
Відкритий нещодавно музей «Прадавня Аратта – Україна», знаходиться у селі Трипілля, поблизу якого більше ста років тому київський краєзнавець В. Хвойка відкрив трипільську археологічну культуру – комплекс речових залишків апофеозу Аратти.
Засновниками приватного історико-археологічного музею “Прадавня Аратта – Україна” є відомий колекціонер Олександр Поліщук, будівельник Володимир Лазоренко, художник Анатолій Гайдамака і науковець Юрій Шилов.
Трипільська культура була поширена в основному на території нинішньої Правобережної України, лише невелика її частина була на території Молдови і Румунії. В українській землі і досі лежать мільйони нерозкопаних пам’яток. Радянська наука засекретила всі дослідження Трипільської культури, які відбувалися до 1937 року, більш того – вчені-дослідники були розстріляні. Радянська влада, як і царська влада в 19 столітті, не могла допустити, щоб український народ мав в своїх історичних здобутках таку красномовну сторінку, як Трипільська культура.
До Жовтневої революції на території України було зібрано більше 300 приватних колекцій Трипільської культури, які потім були законсервовані і десь сховані. Коли 15-20 років тому Олександр Поліщук вперше побачив трипільські речі, він здивувався, чому ніде немає інформації: речі є, а інформації про них і про цю культуру немає.
Інститут археології України продовжував традицію замовчування даних про цю величну культуру. Крім вузьких спеціалістів-археологів, що займалися дослідженням періоду неоліту і міді на території України, ніхто не знав ні про саму культуру, ні про територію її поширення. І донині інститут археології ревно ставиться до предмету свого дослідження – Трипільської археологічної культури, монополізуючи її і не допускаючи, щоб хтось, окрім їхньої профспілки – співробітників інституту, досліджував цю культуру і розглядав її не тільки як археологічний феномен або поза тими межами, ними ж встановленими.
Коли Олександр Поліщук зібрав колекцію Трипільських речей, купляючи їх у приватних осіб і людей, які виїжджали на проживання за кордон і не могли ці речі вивезти, він почав міркувати над створенням Трипільського музею. Хвиля зацікавлення Трипільською темою або, говорячи словами Поліщука, “вибух” почався приблизно у 1999 році завдяки його спілці з Шиловим і ще декількох чоловік, в числі яких покійний Сергій Платонов, відомий своєю колекцією, що експонувалася в Києво-Печерській лаврі і Софії Київській.
В музеї представлено більше 500 предметів, в той час, коли в Національному історичному музеї України всього 100. Чому так? Бо інститут археології України, який має право на розкопки, чомусь ховає знайдені і описані речі, а не представляє на огляд громадськості, яка за останні роки вже хоч чує про Трипільську культуру, але все ще не бачить – всього того, що є по цій культурі.
Коли потрапляєш в музей “Аратта-Україна”, де поруч з трипільськими речами можна побачити й предмети 19 століття в надзвичайно органічному з ними поєднанні, ти ніби опиняєшся в іншому вимірі – стоїш в трипільській світлиці, яка дивовижно нагадує українську, має таку ж піч – винахід трипільців, той самий дідух у куті, такі ж миски і горщики.
В музеї можна побачити не тільки матеріальні автентичні речі – там відчувається особлива атмосфера, а енергетика тієї землі заряжає тебе ще в дворі, де стоїть реконструйована трипільська хата, а на подвір’ї сидять жіночі глиняні статуетки – такі, які ліпили трипільці, тільки у збільшеному вигляді.
Олександр Поліщук переконаний, що про Трипільську культуру мають знати всі українці, бо українці, за його словами, – це не те, що люди першого сорту, а “вищі люди в світі”. За ними стоїть велична Трипільська цивілізація, вони є прямими нащадками того народу, який породив всі індоєвропейські народи, що пішли і в Європу, і в Азію. Згадаймо хоча б арійців, які пішли в Індію та Іран, а через століття-тисячоліття поверталися, наприклад, у вигляді кіммерійців, скіфських і сарматських племен на територію України.
Отже, ми радимо всім відвідати музей, бо словами неможливо розповісти про те, що варто побачити і відчути.
Адреса: вул. Риболовецька, 1
с.Трипілля, Київська обл. (поблизу причалу)
Проїзд: від станції метро "Видубичі" маршрутним таксі "Київ-Стайки", "Київ-Ржищів", "Київ-Букрин", "Київ-Канів" (через Ржищів) до зупинки "Школа-інтернат" в с.Трипілля.
Час роботи: з 10-00 до 18-00, вихідний - понеділок (при домовленості по телефону можливе проведення екскурсій і в понеділок).
Вартість екскурсії: -
Вхід до музею – 20 грн.
- Оплата послуг екскурсовода – 150 грн. (незалежно від кількості вівідувачів). Сюди входить і оплата за вхід до музею.
Послуги екскурсовода надаються тільки у разі попередньої домовленості.
Тел. для довідок: 0 44 520-96-25
+380 67 771-90-10
|
 Фотогалерея:
|
|
| |
|
|
|
Актуально
ЗГАДАЙ СЕБЕ!
21144 перегляди
СВЯТИНІ
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
